Леся Українка … Скільки сили, розуму, таланту в цьому імені для кожного українця! До її творчого доробку входять поезії, драми, прозові твори, а також переклади з російської, польської, англійської, німецької та інших мов.
Насправді її звали Лариса Петрівна Косач. «Леся Українка» – це ретельно продуманий псевдонім, який красномовно говорив про головний пріоритет української письменниці як в її особистих, так і в мистецьких починаннях — збереження й розвиток мови та літератури своєї країни. До того ж, Українцем називав себе Михайло Драгоманов, яким Леся захоплювалася, хотіла бути схожим на нього.
Хто така Леся Українка?
Народилася Леся Українка 1871 року в місті Новограді-Волинському в дружній, інтелектуально розвиненій і патріотичній родині. Її мати, Ольга Драгоманова-Косач (літературний псевдонім Олена Пчілка), була літературною діячкою, авторкою витончених віршів і дитячих оповідань. Батько Лесі Українки, Петро Антонович Косач, був юристом, дійсним статським радником, активістом. Виступав за українську національну ідею, проти російського царського режиму, що панував на той час в Україні. Все сімейне життя родини Косачів було присвячене цій справі. Лесю та її братів і сестер навчали вдома батьки та приватні вчителі, навчили їх читати й писати українською мовою. Вони не мали б цього привілею, якби ходили до звичайної початкової школи, де панувала російська мова. «Другорядні» мови були не лише небажаними, але й суворо заборонялися. Батько Лесі України, боячись повного зникнення української мови з друку, самостійно фінансував публікації українською.
Літературні здобутки Лесі Українки
Літературний доробок Лесі Українки складається з великої кількості поетичних, драматичних, прозових творів, літературної критики та соціально-політичних нарисів. Вона була надзвичайно різноплановою письменницею, могла писати про будь-що, чим цікавилася. Найвідоміший твір Лесі Українки – «Лісова пісня», драма-феєрія у трьох діях, є одним з найперших прикладів фентезійних творів в українській літературі. У «Лісовій пісні» Леся Українка оспівала красу української природи та її фольклор.
Громадська діяльність
У 1895 – 1897 рр. Леся Українка була активною учасницею Київського літературно-артистичного товариства, однак вона прагнула вести власний клуб. Разом з братом Михайлом вона засновує літературний гурток під назвою «Плеяда». Ця організація об’єднала письменників, які мали спільну мету: захист української мови від загрози російського імперіалізму. Вони таємно зустрічалися один в одного вдома протягом 1888-1893 рр., працювали над перекладами міжнародної класики на українську мову та складали збірки поезії та прози, які не завжди проходили російську цензуру.
Леся Українка – перекладачка
Леся Українка була вправною перекладачкою і працювала над перекладами іншомовних творів на українську мову. Ще коли була зовсім юною почала перекладати з англійської, російської, німецької, польської, французької, старогрецької, італійської, давньої індійської та єгипетської мов.
Будучи в «Плеяді», Леся Українка створила список творів світової класики, які необхідно перекласти на українську мову в першу чергу. До цього списку увійшли «Чайлд Гарольд» і «Манфред» Байрона, «Фауст» і «Вертер» Гете, «Знедолені», «Собор Паризької Богоматері» та «Трудівники моря» Гюго, «Записки з мертвого будинку» і «Злочин та кара» Достоєвського, «Гайавата» Лонгфелло, «Поминки», «Кримські сонети» і «Балади» Міцкевича, «Борис Годунов», «Цигани» і «Руслан і Людмила» Пушкіна, «Мазепа» і вірші Словацького, «Війна і мир» Толстого, «Гамлет», «Отелло», «Макбет», «Король Лір», «Річард ІІІ» Шекспіра, «Орлеанська діва», «Розбійники», «Марія Стюарт» і «Дон Карлос» Шіллера, «Мадам Боварі» Флобера, «Дон Кіхот» Сервантеса, «Айвенго» і «Ваверлей» Скотта, «Сонети» Петрарки, вірші Леконта де Лілля й Теофіля Готьє.
Через те, що Леся Українка хворіла на туберкульоз кісток, вона багато подорожувала Європою. У цей час письменниця активно займалася перекладами з англійської мови: вона перекладала «Каїна» Джорджа Байрона і «Макбета» Вільяма Шекспіра. «Макбета» письменниця перекладала у Криму.
Також Леся Українка переклала на українську мову «Божественну комедію» Данте Аліг’єрі, вірші Генріха Гейне з циклу «Ліричні наспіви», російські твори Івана Франка, «Ліричні пісні давнього Єгипту», «Пропалу грамоту» Миколи Гоголя, «Стару Ізергіль» Миколи Горького, поему Віктора Ґюго «Бідні люди».
Творчість Лесі Українки є багатогранною: це й поетичні, й прозові, й драматичні, й епістолярні твори. Це й переклади. Саме в перекладах Леся Українка втілювала свою любов до української мови, адже прагнула того, щоб її співвітчизники читали світову класику рідною мовою. Твори Лесі Українки, як і її переклади, завжди актуальні, сучасні, європейські.
